Моя історія дружби з мультиваркою
Зовсім недавно мої стосунки з кухнею не складалися. Я часто псувала продукти або перетворити макарони на клейстер. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я не знала, радіти чи засмучуватись.
Перші два тижні я боялася її навіть увімкнути. Вона стояла на стільниці, чорна та блискуча, наче літаюча тарілка. Але голод не зважає на страхи, і настав момент істини.
На сайті найпростішим рецептом виявилися "Ліниві голубці". Назва мене розсмішила. Я кинула в чашу фарш, капусту, рис і додала томатним соком. Натиснула кнопку "Гасіння" — і вирішила не дихати.
За годину кухня наповнилася таким духмяним запахом, що чоловік прийшов на кухню, здивовано питаючи: "Ти що, справді готуєш?".
Коли я відкрила кришку, то була вражена. Це була нормальна готова вечеря! Соковита, гаряча, їстівна! Ми уплітали за обидві щоки.
Тепер ми з мультиваркою - найкращі подруги. Вона не зважає на мою недосвідченість: нічого не пригорає, не википає і можна не боятись опіків. Я вже вивчила її характери — мову таймерів і режимів. І хоч друзі посміюються, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.
THE OPEN HIGHWAY ⇒ Як мультиварка стала моїм найкращим другом
-
Oliveagab